Мережа транскрипційних факторів в регуляції диференціювання В-лімфоцитів
7

Гіперекспресія мутантного гена BRCA1, який у нормі функціонує як ген репарації ДНК, також асоційована з резистентністю рака яєчника та молочної залози до дії цисплатину [6]. Встановлено, що після дії цисплатину в клітині разом з білком р53 індукується експресія білка mdm 2, який має здатність утворювати комплекси з цим білком, дезактивуючи таким чином частину внутрішньоклітинного білка р53. [7].

 

Резистентність до доксорубіцину

 

Доксорубіцин є природним антрацикліновим антибіотиком, який є важливим компонентом багатьох схем лікування солідних пухлин та раку крові і вважається одним з найактивніших одиночних агентів лікування раку молочної залози [8]. При розвитку резистентності до доксорубіцину показано надлишкову експерсію багатьох генів-регуляторів I/II фаз метаболізму, зокрема, експресія CYP1A1 і CYP1A2 збільшена 206 і 96 раз відповідно, підвищений рівень ферментів метаболізму ліків, таких як глутатіон S- трансферази GST [9]. Також посилюється синтез білків, відповідальних за виведення препарату з клітини [18], на фоні цього в 202 рази пригнічується синтез топоізомерази II - α TOP2A [8], спостерігаються зміни в експресії генів, відповідальних за прогресію клітинного циклу, апоптоз та репарацію.

Одією з найбільш поширених змін при стійкості до доксорубіцину є підсилення експресії багатьох генів - транспортерів. Це пояснює зниження внутрішньоклітинної концентрації доксорубіцину всередині резистентних клітин. Експресія гена ABCB1, який кодує MDR1, білок, який є причиною множинної лікарської резистентності, збільшена в 24 рази [10].

Більше того, змінена регуляція двох генів з сімейства ABCC, які кодують MRP-транспортенри, а саме ABCC2 ( MRP2 ) підсилена у 16,4 рази і ABCC6 ( MRP6 ) у 6,2 рази [10]. Головною мішенню доксорубіцину є TOP2A.. Стійкість до доксорубіцину корелює зі зниженням кількості і якості діяльності TOP2A [1].