керівник, управлінець повинен думати і прораховувати перед прийняттям рішення; керівник не має права виконувати роботу за підлеглих; керівник несе особисту відповідальність за прийняття неефективних, шкідливих рішень.

     Кожному керівнику доводиться постійно приймати рішення. За прийняті рішення та за наслідки цих рішень він, безсумнівно, несе відповідальність. Причому чим більше повноважень у керівника - тим більша його управлінська відповідальність. Якщо відповідальність менша за повноваження - ймовірне адміністративне свавілля. Якщо повноваження менші за відповідальність - управлінська діяльність може бути паралізована.

      Управлінська відповідальність тим більша, чим більше масштаби повноважень у керівника. Це залежить від розмірів організації, динаміки бізнесу та проблем, що вирішуються керівником (наскільки вони складні, важливі та різноманітні).

Керівник на відміну від підлеглого несе відповідальність не тільки за себе, а й за підлеглих йому працівників і за результати роботи всього колективу.

     Кожен керівник повинен розуміти що його робота є складною і потребує розважливих  дій, щодо ставлення до своїх підлеглих. Керівник повинен делегувати відповідальність і завдання на своїх підлеглих, але не повинен робити їх роботу .

      Делегування повноважень – це процес передавання керівником частини будь якої своєї роботи та повноважень, необхідних для її виконання, підлеглому, який приймає на себе відповідальність за її виконання. За допомогою делегування повноважень встановлюються формальні відносини та посадові зв`язки працівників в організації. Саме вони слугують основою для упорядкування спільної діяльності підрозділів і забезпечують можливості координувати роботу організації.

    Необхідність делегування повноважень є наслідком обмеженості можливостей та здібностей керівника ( одна людина не спроможна виконувати весь комплекс робіт по управлінню всією організацією) та необхідності спеціалізації в управлінні.