Заборона необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу: перспективи і існування
3

Можливість надання обґрунтованої відмови у прийнятті на роботу відповідає сучасному напряму розвитку права взагалі і трудового права зокрема. Вона дозволяє роботодавцю реалізувати право вибору кращих працівників, а отже і досягти завдяки їх якісній роботі мети, заради якої він створив підприємство, установу чи організацію – отримати прибуток (до речі, ст. 44 Господарського кодексу України як принципами підприємницької діяльності подає вільний найм підприємцем працівників). Для працівника це означає, що отримати роботу він може за умови відповідності його якостей встановленим законодавством вимогам.

Трудові правідносини, зокрема різноманітні види трудового договору займають особливе місце в трудовому праві.

На основі трудового договору виникають трудові відносини працівника з роботодавцем, що неминуче спричиняє включення цих суб'єктів у цілу систему відносин, які регулюються трудовим правом. Інакше кажучи, немає трудового договору - не буде і трудового права.

Отже, ціль роботи полягає у дослідженні співвідношення юридичних гарантій реалізації прав потенційних сторін трудового договору у межах поняття «необґрунтована відмова у прийнятті на роботу» .

Цей акт волевиявлення людини здати іншій людині свою здатність трудитися, який може здатися незначним на фоні інших соціальних явищ, насправді є тим непорушним початком цілої сфери суспільного життя.

З урахуванням практики слід розуміти таку відмову, яка:

1. Заборонена законодавством;

2. Не стосується професійних та ділових якостей особи, що бажає влаштуватися на роботу;

3. Є невмотивованою, тобто без зазначення будь-яких мотивів, у тому числі і законних.