ВСТУП

Основним засобом реалізації права на працю, яке гарантовано Конституцією України кожній людині, є трудовий договір – угода між працівником та роботодавцем, за якою роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, що передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. При цьому, і працівник, і роботодавець вправі припинити існуючі трудові відносини як за взаємною згодою, так і в односторонньому порядку. Якщо працівник вправі це зробити у будь-який час без жодних пояснень, то право роботодавця на розірвання трудового договору за власною ініціативою є обмеженішим: він може припинити трудові відносини лише за умови наявності підстав, передбачених законодавством і з дотриманням встановленого законом порядку.

Визначення та детальна регламентація підстав припинення трудового договору (особливо з ініціативи роботодавця) є важливою гарантією права громадян на працю. Цим і обумовлюється актуальність обраної теми та необхідність даного дослідження.

Дослідженням підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця займалися Болотіна Н.Б., Пилипенко П.Д., Прокопенко В.І., Смирнов О.В., Чанишева Г.І. та інші вчені.

Метою наукового дослідження є визначення особливостей розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця п. 2, п. 3 ст. 40, п. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП). У зв’язку з цим робота спрямована на вирішення таких завдань:

-   дослідити особливості звільнення працівників у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці;