1.3 Особливостi транснацiональних корпорацiй у Сполучених Штатах

На вiдмiну вiд нацiональних фiрм, транснацiональнi компанiї здiйснюють iнвестицiї та приймають фiнансовi рiшення в глобальних масштабах. Вони можуть збирати по всьому свiту найдешевшi фiнансовi ресурси й iнвестувати їх у конкретнiй країнi, що приймає. Та вони можуть, навпаки, акумулювати ресурси iз внутрiшнiх джерел цiєї країни i переводити їх в iнший пiдроздiл транснацiональної мережi за кордон. Фiнансування операцiй ТНК може вiдбуватися за рахунок внутрiшнiх або зовнiшнiх джерел.

За статистикою в бiльшостi країн продуктивнiсть на фiлiалах iноземних фiрм (додана вартiсть на одного працiвника) вища, нiж у мiсцевих фiрм. Одним iз небагатьох виняткiв є США, де спостерiгається зворотна тенденцiя [8].

Бiльша продуктивнiсть, як правило, веде до бiльшої прибутковостi. Висока продуктивнiсть працi i висока прибутковiсть дають змогу транснацiональним фiрмам швидко окупати капiталовкладення i мати ширшi можливостi, нiж нацiональнi компанiї, збiльшувати iнвестицiї.

Значна частина цих прибуткiв реiнвестується в економiку країн, що приймають. В останнi два десятилiття на частку реiнвестованих прибуткiв припадало близько половини загального обсягу iнвестованих промислово розвинутими країнами за кордоном капiталовкладень.

Усупереч поширенiй думцi про те, що iнвестицiйна полiтика ТНК у промислово розвинутих країнах iз ринковою економiкою i країнах, що розвиваються, iстотно вiдрiзняється на користь першої групи країн, статистика свiдчить про близькiсть норм реiнвестування ТНК США в цих групах країн. У середньому у 90-в роки ХХ ст. близько 1/3 прибуткiв фiлiй ТНК США знову спрямовувалося ними на розширення дiяльностi в країнi, що приймає. Така норма реiнвестування розглядається в сучасних теорiях стратегiчного