на основі формалізованої моделі з рядом технічних та економічних змінних, обмежень і критерієм оптимальності.

Ієрархічне планування передбачає різні підходи, різні схеми планування залежно від того, на якому організаційному рівні  структури виникає базова ідея, де розглядаються плани та хто їх виконує. Даний вид планування здійснюється за однією з таких схем: «знизу-вверх», «зверху вниз», та інтерактивного. Планування «знизу-вверх» означає, що плановий відділ форми невеликий, інформація накопичується головним чином оперативними підрозділами. Цілі та стратегії відділень, виробничі плани – все оцінюється оперативними підрозділами. Це децентралізований процес планування . Треба наголосити, що навіть при плануванні «знизу-вверх» стратегічні ідеї можуть висуватись і керівництвом відділення. 
          При плануванні «зверху вниз» базова інформація, завдання кожного підрозділу та ключові стратегії формуються на рівні вищого керівництва в цілому і є для оперативних підрозділів керівною лінією, а останні складають так звані тактичні плани. У цьому випадку плановий відділ вищого рівня набагато потужніший, а оперативні підрозділи наділені меншими правами у формуванні стратегії. Це класична централізована схема планування.     Інтерактивне планування являє собою щось середнє між двома описаними вище схемами. Його називають ще комбінованою схемою. Ідею формуються у процесі взаємодії (інтерактивності) між вищим керівництвом, плановим відділом та оперативними підрозділами [9].

1.2 Фактори, що впливають на вибір форми планування

Вибір тієї чи іншої форми планування залежить від багатьох факторів. Домінуюче положення серед них займає специфіка підприємства. Серед безлічі факторів, що впливають на форму планування, можна виділити три основні: 
1) фактори, обумовлені специфікою фірми, наприклад концентрація капіталу, рівень механізації і автоматизації управління фірмою;