, c. 189]. Цікавим також як встановлення Судом як частини критерію законності «відповідність меті Конвенції» [22, c.193].

Рішення Суду у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р. містить тлумачення терміну «обґрунтована підозра», що є важливим при вирішенні питання щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Суд підкреслює, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення» [11, с. 32].

Рішення Суду у справі «Канджов проти Болгарії» від 6 листопада 2004 р. роз’яснює поняття «негайності» у світлі вимоги ч.3 ст.5 Конвенції: «Пунктом 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини  передбачено, що затримана особа негайно постала перед суддею з тим, щоб дістати можливість виявити будь-які ознаки жорстокого поводження, а також звести до мінімуму будь-яке необґрунтоване втручання в особисту свободи. Хоча негайність належить оцінювати в кожній конкретній справі з урахуванням її особливостей…, суворе часове обмеження, що його встановлює ця вимога пункт 3 ст.5, не дає змоги тлумачити його надто гнучко, бо інакше процесуальні гарантії були б серйозно послаблені на шкоду особі…» [23, с. 122]

Крім того, важливим є наголошення у практиці Суду, зокрема у рішенні по справі «Савін проти України», на забороні здійснення адміністративного арешту з кримінальною процесуальною метою [11, с.33].

Таким чином, ці приклади дозволяють зробити висновок, що практика Європейського суду з прав людини допомагає судам та іншим правозастосовним органам правильно тлумачити норми кримінального процесуального законодавства у світлі Конвенції прав людини та основоположних свобод, заповнює прогалини у національному законодавстві та орієнтує розвиток кримінального процесу в демократичному напрямку.