– міцний дім, крихкі цеглинки – це небезпечне для суспільства явище. А крихкість ця полягає найчастіше у безвідповідальності» [26, с. 82].

Василь Сухомлинський зазначав, що виховання моральних якостей у дітей, серед яких людська любов є найважливішою, залежить від родинних стосунків: «Люблячи своїх дітей, навчайте їх любити вас, – ось одна з наймудріших істин материнства і батьківства» [27, с. 205].

Сім’я як специфічний соціальний інститут виконує кілька функцій:

1)                     господарсько-побутову (економічну) – забезпечує матеріальні потреби членів сім’ї (в їжі, притулку тощо). Це ведення господарства, наявність спільного бюджету, відновлення втрачених при праці сил;

2)                     репродуктивну – відтворення життя, народження дітей, продовження людського роду;

3)                     виховну – задовольняються індивідуальні потреби у батьківстві та материнстві, у контактах із дітьми та їхньому вихованні. Сім’я забезпечує соціалізацію молодого покоління, підготовку нових членів суспільства;

4)                     емоційну – потреби  членів сім’ї у симпатії, повазі, визнанні, емоційній підтримці, психологічному захисті;

5)                     комунікативну або функцію культурного (духовного) спілкування – посередництво сім’ї в контактах її членів із соціумом, задоволення потреб у спільному відпочинку та взаємному спілкуванні; духовний розвиток;

6)                     первинну соціалізацію – це передача дитині моделей сімейних комунікацій та суспільної поведінки.

Ці функції важливі для суспільства і необхідні для життя кожної людини.

Залежно від якості взаємин сім’ї умовно можуть класифікуватися на здорові, сім’ї «групи ризику», проблемні та кризові.

Здорова сім’я – це сім’я, яка виконує всі зазначені функції. Кожен її член є визначеним, цінним, може обирати. Здорова сім’я може самостійно компенсувати ті функції, які не діють.