ВСТУП

Актуальність теми. Провідна мета української освітньої системи, що зазначається в Національній доктрині розвитку освіти в ХХІ столітті полягає у розвитку особистості, забезпеченні соціально-педагогічних умов творчої самореалізації дитини під час навчання у школі й у вихованні покоління, яке буде здатне ефективно працювати та навчатися впродовж життя. Тому й виникає суттєва необхідність спрямувати педагогічні зусилля на творчу самореалізацію сутнісних сил особистості – її мотивів, життєвих цінностей, творчих здібностей, практичних умінь, здатність створювати постійно особистісно та соціально значимі продукти діяльності.

Методика викладання діалогічної форми спілкування є найбільш характерною формою для прояву комунікативної функції мови, що передбачає уміння зав’язати розмову, вести бесіду, щоб отримати потрібні відомості та для себе з’ясувати ті чи інші питання.

Навчання говорінню вимагає від учнів побудови висловлювання, що обумовлюється ситуацією спілкування, є складною методичною задачею, оскільки зв’язане оволодіння їм вимагає великих часових затрат, зусиль як з боку вчителя, так і учнів. Ці затрати часу і зусилля окупаються, якщо учні опановують цю діяльність на початковому етапі на чітко відпрацьованому мінімальному матеріалі, що забезпечить мотиваційний рівень та надійну базу для формування та розвитку вмінь діалогічного мовлення на середньому етапі, а також при формуванні інших видів мовленнєвої діяльності.

Зробивши аналіз методологічних основ діалогу (В. Давидов, В. Лекторський, С. Курганов, М. Бахтін, В. Берков, В. Біблер, Я. Буш), розглянувши його психологічні аспекти (А. Леонтьєв, А. Брушлинський, Г. Кучинський, А. Бодальов, С. Рубінштейн, Л. Виготський, В. Кан-Калік, В. Семиченко), виявивши дидактичні можливості навчального діалогу (А. Король, В. Лозова, П. Фрейре, А. Хуторськой М. Кларін, Г. Ковальов, О. Кондратюк, О. Кузьменко), можна дійти висновку, що в репродуктивному, монологічному за своєю сутністю типі навчання, де справжня свобода, самостійність, ініціатива учня скоріше декларується, ніж фактично реалізується,