Реферат на тему:
ʺ… Я так люблю Мою Україну убогу …ʺ Т. Г. Шевченко
"Я не знаю іншого поета, який би так повно
поєднав у собі поета національного і поета
народного, як Шевченко.
…З самої гущі народної встає великий
національний поет України Тарас Григорович Шевченко,
який повно відбив і в творчості своїй, і в страдницькому
житті, і навіть у зовнішності свою прекрасну,
багатостраждальну Україну.
Любити Шевченка – любити Україну.
Любити Україну – любити Шевченка."
Вікентій Вересаєв
Ці рядки російського письменника Вікентія Вересаєва влучно й точно характеризують постать Великого Кобзаря і його значимість для України.
Про Шевченка багато сказано, але його творчість й надалі продовжують досліджувати, оскільки феномен митця й досі не розкрито. Велич Кобзаря – у величі всієї України і в особистій долі кожного українця. Шевченко приходить до кожного з нас по-різному: у різному віці, за різних обставин. Кожний сам відкриває для себе митця, який символізує душу українського народу і його гідність.
Багатогранний талант Т.Г. Шевченка – поета, прозаїка, драматурга й художника – найбільш повно виявився в поезії, хоча він був професійним художником, а поетом - за покликанням.
Предметом творчості поета є Україна, де "…родилась, гарцювала козацька воля", до якої поет спрямовує всі помисли, бо впевнений, що тільки в Україні знайде розуміння своїх вболівань за минуле, сучасне й майбутнє народу, тільки ненька Україна привітає його думи, "як свою дитину".
Вірш "Думи мої, думи мої …" став не тільки поетичним заспівом до збірки "Кобзар" (1840) , а й визначенням спрямованості подальшої творчості.