ВСТУП

Найважливішою функцією психічної діяльності є орієнтування . В тій чи іншій мірі її виконують і забезпечують не тільки всі психічні процеси, а й властивості особистості. Однак максимальне навантаження при цьому падає на пізнавальні процеси: відчуття, сприйняття і безпосередньо пов'язані з ними пам'яттю і увагою.

Відчуття і сприйняття відносяться до елементарних пізнавальних процесів, але ця традиційна їх характеристика справедлива тільки при порівнянні їх з понятійним або гіпотетико - теоретичним мисленням. Відчуття і сприйняття є регуляторами життєдіяльності індивіда у відповідь на подразники, які діють зараз, а пам'ять - відтворює те, що було в минулому досвіді. І результати і самі ці процеси можуть у людини стати усвідомленими або ж протікати несвідомо, але їх незмінною функцією залишається орієнтування в стані організму і сигналізація про відносини людини зі світом, на основі його відображення.

Відчуття надають первинні знання про навколишній людину світ. Вони є психічним відображенням властивостей предметів і явищ об'єктивної дійсності і виникають при їх безпосередньому впливі на органи чуття.

Прогресивні зміни у національній освіті, насамперед, гуманізація навчально-виховного процесу зумовили незнаний досі попит на психологічні знання. Метою нової школи є формування та розвиток особистості учня з урахуванням його індивідуально-психологічних особливостей, здібностей, умінь.

Тривалий час основні положення вітчизняної психологічної науки базувалися на одному з ідеологічних міфів про ідеальну людину майбутнього, її формування під впливом цілеспрямованих педагогічних прийомів. При цьому ігнорувалися індивідуальність, неповторність особистості, її внутрішній потенціал самотворення "Ідеальну людину" не сформує жоден інститут. При вихованні та розвиткові дітей, і зокрема учнів, потрібно покладатися на сферу пізнавально-психологічних процесів. Адже, пізнавальна діяльність завжди розпочинається з чуттєвого відображення світу у відчуттях та сприйманні.