розумового розвитку дитини, ставлення самого учня до навчальної діяльності, інфантилізм школяра, слабкий стан фізичного здоров’я, несформованість мотивів навчання, низька самооцінка учня).

Але, у зв’язку з реформуванням системи освіти в Україні, її переходом на 12-бальну систему оцінювання застосування таких термінів, як «невстигання», «невстигаючий», недоречно . Сучасна дослідниця Є.Р.Чернишова відмічає, що принципово новою є базова засада – у нас більш немає невстигаючих учнів. У нас є діти, які опанували навчальним матеріалом на певному рівні: початковому, середньому, достатньому або високому [2]. Але ж це ні в якому разі не означає, що у школярів немає проблем у навчанні. Дослідники (Н.А.Бастун, Ю.З.Гільбух, Л.В.Дзюбко, І.В.Дубровіна, Т.Д.Ілляшенко, Н.П.Локалова, Н.Г.Лусканова, Р.В.Овчарова, Ю.О.Приходько, Л.М.Співак) зазначають, що для успішного подолання труднощів навчання необхідно насамперед визначити джерела та причини виникнення цих труднощів, це дає змогу подальшої корекційно-розвивальної роботи психолога й педагога.

.

1.3. Вплив неуспішності на особистість молодшого школяра

Психологічні дослідження показують, що особливості самооцінки впливають на всі сторони життя людини: на емоційне самопочуття і відносини з оточуючими, на розвиток творчих здібностей і задоволеність роботою, навчанням.

На основі сучасних наукових даних ми можемо з достатньою впевненістю стверджувати, що зв'язок між успішністю школярів та їх уявленнями про своїх навчальних здібностях носить характер взаємовпливу.

Успіхи в навчанні сприяють зростанню самооцінки, а самооцінка, у свою чергу, впливає на рівень навчальних успіхів через механізми очікувань, домагань, стандартів, мотивації і впевненості у своїх силах.