·простота (забезпечує краще розуміння цілей і інструментів контролю, а значить, і підтримку існуючої системи контролю персоналом організації);

·пріоритетність моніторингових крапок (керівникові немає необхідності перевіряти все до дрібниць, досить зосередити увагу на вузлових моментах діяльності, по яких можна перевіряти хід виконання робіт);

·постійність (чим менше проміжок часу між операціями контролю, тим вище активність контролю і тим більше дієві заходи можна прийняти);

·стандартизована (критерії ефективності роботи повинні бути виражені в тих, що піддаються перевірці кількісних або якісних показниках, що дають чітке і однозначне уявлення про результативність діяльності);

·своєчасність (забезпечення можливості усувати відхилення перш, ніж вони приймуть серйозні розміри);

·економічність (переваги системи контролю повинні переважувати витрати на її функціонування);

·автоматизація (повинен здійснюватися автоматично при мінімальному втручанні керівника);

·адекватність системи контролю особи керівника (система контролю повинна вибиратися індивідуально для кожного керівника з урахуванням його особових особливостей);

·орієнтація на людський чинник і так далі.[14. ст. 61]

1.3. Організація та здійснення процесу контролювання, як необхідної умови забезпечення ефективної діяльності організації

Ефективний контроль на підприємстві не є стихійним явищем. Як і будь-яку діяльність, процес контролювання необхідно розробляти й організовувати. Проектування процесу контролю ведеться разом з розробкою організаційної структури управління (як її складова частина). Якщо ж підприємство має можливість створити автоматизовану компьютерно-інформаційну мережу, то процес контролювання повинен вписуватися в неї. Крім того, керівник з метою контролю широко використовує неформальні джерела інформації. Тому при розробці схеми контролю необхідно, по можливості, враховувати потоки інформації, що проходять крізь неформальну структуру.