Ступінь децентралізації бюджетної системи зумовлюється такими обставинами:

а)                 рівнем, до якого центральний уряд надає повноваження місцевим органам влади в сфері розподілу видатків;

б)                спроможністю місцевих органів влади мобілізувати додаткові надходження коштів до бюджету [22].

Децентралізовані моделі мають такі основні особливості:

−                   З трьох головних функцій державних органів влади й управління (макроекономічної стабілізації, перерозподілу національ­ного доходу і виробництва державних това­рів і послуг) - перші дві найчастіше належать до сфери діяльності центрального уряду, а третя поділяється між трьома рівнями влади. Саме вона вважається найважливішою в діяльності місцевої влади, що загалом відповідає оптимальній теоретичній моделі міжбюджетних відно­син.

−                   Наділення повноваженнями з оподат­ковування різних рівнів влади відбувається відповідно до зазначеного розподілу функ­цій. Податковими джерелами центрального бюджету стають такі види податків, як прибуткові на фізичних і юридичних осіб, а та­кож акцизне і митне оподатковування, тоді як місцеві бюджети обмежуються другоряд­ними джерелами − податками на товари і по­слуги, майно і земельні ділянки.

−                   Визнається високий ступінь фінансо­вої незалежності і самостійності регіональ­ної влади. Це фактично може привести до відмови центрального уряду від контролю за бюджетною діяльністю регіональних ор­ганів, байдужого ставлення до проблеми горизонтальних дисбалансів і регіональних бюджетних дефіцитів, відсутності відпові­дальності щодо їх боргів. Фінансова неза­лежність і самостійність регіонів забезпечу­ється наданням їм права спільного викорис­тання податкових баз [6].

Однак слід зазначити, що найбільшого поширення у світі набула не децентралізова­на, а кооперативна модель бюджетного фе­дералізму. Для даної моделі характерні:

−                   порівняно більш широка участь регі­ональної влади в перерозподілі національ