1.2 Види електронної комерції.

Серед основних категорій (сфер) електронної комерції виді­ляють:

1. Бізнес — бізнес (business-to-business, B2B) — комерційна взаємодія між бізнесовими компаніями (підприємствами) — виробниками, оптовими посередниками, оптовими клієнтами щодо здійснення оптових закупівель та поставок товарів;

2. Бізнес — адміністрація (business-to-administration, B2A) — ділові зв'язки комерційних структур з державними організація­ми (зокрема проведення державних закупівель через мережу Internet);

3. Бізнес — споживач (business-to-consumer, B2C) — елек­тронна роздрібна торгівля. У цьому випадку має місце комер­ційна взаємодія між електронним магазином та покупцем — безпосереднім споживачем товару;

4. Споживач — споживач (consumer-to-consumer, С2С) — взаємодія споживачів для обміну комерційною інформацією (щодо придбання того чи іншого товару чи про співпрацю з пе­вною фірмою) або роздрібна аукціонна торгівля між фізичними особами;

5. Споживач — адміністрація (consumer-to-administration, С2А) — організація взаємодії між споживачами та державними структурами (особливо в соціальній та податковій сфері) [10, с. 11].

1.3 Розвиток і сфери застосування електронної комерції.

Електронний ринок є сукупністю його учасників, продук­тів та процесів їх взаємодії, що характеризуються певними за­кономірностями в умовах розвинутої структури інформаційних комунікаційних технологій та систем.

До учасників електронного ринку відносяться продавці, покупці та посередники, а також організації, що забезпечують інфраструктуру та правила ринку.