Важливим висновком такого аналізу є те що заслуговуючі довіри макроекономічні інститути (інститути, що полегшують процес витягання інформаційного сигналу з «шуму») сприяють зниженню уразливості тих що розвиваються країн до зовнішніх шоків. Гильермо Кальво припускає, що валютна система є найважливішим з макроекономічних інститутів і що країни з жорстко фіксованим або вільно плаваючим валютним курсом менш схильні до інфікування. [11, 22, 32, 34]
1.3 Поняття кризи та поширення кризових явищ в ХІХ – ХХ ст.
Притаманні економічній глобалізації нерівномірність, асинхронність та диспропорційність розвитку підсилюються дедалі відчутнішими кризовими явищами і процесами.
Поняття криза (від грецьк. krisis – рішення, поворотний пункт, результат) означає, насамперед, різкий, крутий перелом, важкий перехідний стан. Криза – неминучий супутник, фаза життєвого циклу будь-якої системи, у тому числі фінансової. З одного боку, вона є найважливішим елементом саморегулювання, оскільки оголює межу розвитку, а з другого – дає імпульс розвитку, стимулюючи перехід до нового стану рівноваги. При цьому в період кризи ускладнено чи унеможливлено виконання системою своїх функцій, збереження властивостей. В умовах кризи спостерігаються порушення рівноваги, стан нестабільності й руйнування цілісності системи. Із загальнотеоретичної точки зору криза спричиняє якісні зміни в системі, тобто появу і зникнення елементів композиції та відносин.
Криза – це багатоаспектна економічна категорія, система поглядів на економічну сутність якої перебуває в стані розвитку.
Можна виокремити три підходи до визначення сутності кризи: