Авторські новотвори в «Московіаді» Юрія Андруховича
3

ВСТУП

Постійний розвиток і еволюція суспільства вимагає від мови перебування на рівні вимог часу, оскільки вона повинна задовольняти потреби людей, що нею користуються. Зміни в різних сферах життя соціуму: суспільно-політичній, економічній, науково-технічній, духовній, культурній та ін. породжують для мови нові об’єкти називання і формують потребу в неологізмах. Водночас мова як системно-структурне утворення характеризується такою внутрішньою організацією (системні міжрівневі взаємозв’язки, власний словотворчий потенціал, стилістичні зміни, існування мовних антиномій тощо), яка є чинником динамічних процесів.

Найвиразніше відображає мовну еволюцію лексико-семантичний рівень. Словниковий склад є найбільш чутливим до всіх зовнішніх факторів впливу, на ньому активно відбивається дія внутрішніх законів розвитку мови. Саме лексика, на відміну від інших мовних систем, менш чутливих і більш замкнених (напр., фонематичної або граматичної), безперечно, більш широка, складна, гнучка і рухлива.

Процес неологізації лексичного складу мови здійснюється різними шляхами. Основними з них є такі: 1) засвоєння іншомовних запозичень; 2) поява лексико-семантичних варіантів; 3) утворення слів за допомогою способів деривації. Завдяки дериваційним процесам мова постійно реалізує свої можливості: спираючись на власний словотвірний матеріал, а також запозичений з інших мов, українська словотвірна система має великий потенціал для утворення нових лексичних одиниць [11].

Збагачення мови – це передусім поява нових слів, нових значень слів, нових виразів і стійких словосполучень, які нерідко є результатом індивідуального словотворення письменників, напр.: незагойний, мрія (М.Старицький), стосунок (І. Нечуй-Левицький), чинник (І. Франко), розбрататися (М. Рильський). Таким чином авторські лексеми отримують змогу повноцінного функціонування у мові.