діяльності). Проте, очевидним чином, без розширення іноземного інвестування не може йти мова і про соціально-економічний розвиток.

Завершуючи, зазначу, що економічному зростанню останніх років сприяли, перш за все, короткострокові чинники, зумовлені сприятливою зовнішньою кон'юнктурою. Звичайно, ці чинники могли б надати прискорюючого імпульсу для формування базису структурних та інституційних змін в українському середовищі насамперед стосовно формування інституту власника, платіжної дисципліни та стратегічного інвестора. Проте, поки ми не маємо можливості стверджувати, що такі зміни започатковуються та набувають сталого характеру.

3.2. Аналіз особливостей виробництва ВВП в Україні

Економічне зростання, початок котрого в окремих галузях було офіційно зафіксовано у кінці 1999 року, нарешті привнесло довгоочікувані позитивні тренди покращання добробуту. Відомо, що за перші вісім років розбудовчих процесів рівень виробництва в Україні скоротився на 60%. І хоча за дворічний цикл зростання реальний ВВП зріс на 15%, проте зрозуміло, що надолуження втраченого вимагатиме період, котрий значно перевищуватиме період падіння, навіть за умови збереження відносно високих темпів зростання. Разом з тим. слід зауважити, що стабільний валютний курс значно покращив показники доходу у доларовому перерахунку.

Втім, вказане покращання не повинно вводити в оману стосовно ефективності виробництва в економічному просторі, в котрому близько 50% підприємств залишаються у збитковості. Більше того, стосовно ефективності навіть спостерігається певне погіршення. Так, частка проміжного споживання у випуску залишається практично незмінною на рівні 57 – 58% з 1996 року і до сьогодні. При цьому, хоча частка доданої вартості у випуску по економіці загалом зберігається на рівні 38 – 40% (у 1995 р. – 38,9%, у 2013 р. – 38,6%),