Найбільш руйнівними виявляються перша або ж друга хвиля. Менш відомою причиною цунамі є зсуви та обвали. На думку багатьох, цунамі виникають через те, що під водою відбуваються підводні зсуви (обвали), аналогічно наземним. З підводних гір сходять величезні маси, змушуючи воду хвилюватися і підніматися, після чого якась одна хвиля перетворюється на цунамі [1, c.219-220].

 Основними районами виникнення цунамі є сейсмічний пояс Тихого океану, в якому відбувається близько 80% землетрусів, реєстрованих на земній кулі. Більше всього руйнівних цунамі зазнають береги Камчатки, Японії, Курильських і Гавайських островів. Інтенсивність цунамі визначається величиною його магнітуди.

В області епіцентру землетрусу в момент виникнення цунамі на глибокій воді має висоту 30 – 60 см при довжині хвилі до 300 км. В залежності від характеру землетрусу цунамі поширюються від осередка або концентричними, або «напрямленими»  хвилями. При підводних землетрусах виникають три види хвиль: власне цунамі – довгі хвилі, сейсмічні хвилі в земній корі, і акустичні хвилі у воді. По них і дізнаються про наближення цунамі. Акустичні хвилі поширюються зі швидкістю, близькою до звукової, і сприймаються на кораблях як удари, як схожі на зіткнення з мілиною (в таких випадках «мілини» часто наносилися на карти, але як наслідок не підтверджувалися промірами). Швидкість поширення власне цунамі підлягає формулі Лагранжа для довгих хвиль. За цією формулою, задаючи положення епіцентру землетрусу і враховуючи рельєф дна океану, складають карти поширення хвиль цунамі, подібні котидальним картам приливів. На рис.43 зображена карта поширення цунамі від землетрусу біля о.Кадьяк  в Тихому океані.