Образ Електри у Софокла і О’Ніла

Образ Електри цікавий і багатогранний для досліджень, тому до нього зверталися як античні автори, такі як Есхіл, Софокл, Евріпід, та письменники нового часу, такі як О’Ніл, Сартр, Гауптман, та інші.

Я б хотіла проаналізувати і розкрити образ Електри на прикладі трагедії Софокла “Електра” та трилогії О’Ніла “Траур личить Електрі”.

Електра – у давньогрецькій міфології – дочка Агамемнона і Клітемнестри, сестра Іфігенії та Ореста. За переказами (зокрема троянського циклу), Електра врятувала свого брата Ореста й допомогла здійснити криваву помсту над вбивцями свого батька – матір’ю Клітемнестрою та її коханцем Егістом.

У Софокла, Електра – центральний персонаж, її стражданнями просякнутий весь твір. Вона перенасичена ненавистю, яку відчуває все своє життя, яку прагне реалізувати в помсту, та розуміє, що самій цього зробити  не вдасться. Вона виношує у собі ідею відплати за смерть батька. Та вона жінка, хоча у неї чоловічий характер. Електра розуміє, що вона слабка, вона не зможе вбити і помститись, тому все життя чекає і вірить у допомогу свого брата Ореста, який повинен стати її співучасником в цій справі. Орест не противиться цьому, він згідний, більше того, він знає, що він виконавець волі богів («...И вот пресветлый мне ответил Феб, / Что хитростью, без войска, без оружья, / Месть праведную сам свершить я должен»).

Протиставляючи Електру іншим образам в трагедії, ми бачимо її благородність, чесність, відданість, вона – одинока носійка протесту, бо сестра її скорилась матері, а Електра ні. Електра ненавидить Клітемнестру, і навіть не задумується над тим, щоб її простити. Коли матір вбивають, вона не відчуває жалю, а відчуває лише полегшення, у зв’язку з виконанням свого внутрішнього обов’язку («Коль ты силен, еще раз!» ). Мати пояснювала причину вбивства Агамемнона, та Електра не вважає її суттєвою, вона