Обґрунтовано принцип домірності у композиції інтер'єра. Поняття “домірність” у визначеній теорії композиції має на увазі пропорційність, масштабність архітектурної форми. У сучасної архітектурі правомірна велика ємність цього поняття: порівняння архітектури з людиною як облік закономірностей його сприйняття і як пов'язаний з цим ступінь розмаїтості та однаковості архітектурного середовища. Зорове сприйняття людини об'єктивний “обмежник” і регулятор розмірів, форми характеру, створюваного архітектурно-просторового середовища. Людина не повинна губитися у надмасштабі сучасного міста чи величезного простору громадського будинку.

Показано, що проблема “людина-простір” є однією із складових елементів ергономічного підходу до формування середовища життєдіяльності людини. У сучасній науці розрізняють наступні просторові зв'язки людини з навколишнім середовищем: розмірні і перцептиві. З цієї причини просторові зв'язки розглядаються у двох аспектах: антропометричних і проксемічних.

З’ясовано, що важливу роль у сприйнятті архітектурного образу інтер'єра видовищного будинку відіграє характер архітектурної форми, емоційне звучання ліній що її виражають, кольори, фактури і освітлення. Показано, що за допомогою системного підходу можна провести умовне розчленовування точок зору щодо взаємодії суб'єкта з архітектурним середовищем у наступному порядку: