роботодавця вести трудові книжки працівників. Також міститься норма про те, що роботодавець - фізична особа зобов’язаний вести книгу наказів, до якої вносяться накази про прийняття працівників на роботу, їх переведення на іншу роботу, звільнення працівників, зміну умов праці та її оплати, надання відпусток, направлення у відрядження, залучення до надурочної роботи, до роботи у вихідні дні та дні державних і релігійних свят (стаття 161 цього Кодексу), застосування заохочень та накладення дисциплінарних стягнень, відрахування із заробітної плати тощо.

Також цей проект регулює питання робочого часу, часу відпочинку та умови припинення трудового договору між працівником та фізичною особою – роботодавцем [4].

Отже, аналізуючи вище викладене можна дійти висновку, що вдосконалення правового регулювання трудового договору з роботодавцем – фізичною особою можливе шляхом прийняття нового Трудового Кодексу та закріпленням в ньому певних гарантій щодо праці даної категорії працівників. Окрім того, необхідно прийняти спеціальне положення, яке б регламентувало правове становище осіб, які працюють за договором у фізичної особи – роботодавця. Як приклад, таким положенням може стати Положення про умови праці працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами.