1.     Сторони трудового договору з роботодавцем – фізичною особою

1.1.                      Фізична особа – роботодавець як сторона трудового договору

Законодавство України велику увагу приділяло працівникові як стороні трудових правовідносин, а також роботодавцю – юридичній особі. А щодо фізичної особи – роботодавця, то його правовому статусу не приділялося належної уваги з боку вчених–правознавців, хоча фізична особа – роботодавець є рівноправним учасником трудових правовідносин поряд з юридичною особою,- наголошує Венедіктов [7, c.25].

Поняття фізичної особи - роботодавця з’явилося в законодавстві з прийняттям Закону України «Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю України» від 5 липня 1995 р. у зв’язку з виникненням практичної необхідності у запровадженні цієї правової конструкції, оскільки громадянам було надано право займатися підприємницькою діяльністю, а для реалізації цього права необхідно також право найму працівників [2].

Нарешті, проектом Трудового кодексу України, представленим до публічного обговорення, у ч. 1 ст. 30 пропонується під терміном "роботодавець" розуміти юридичну (підприємство, установа, організація) або фізичну особу, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб [4].

Як зауважила Занфірова Т. А., фізична особа також може бути визнана роботодавцем лише з набуттям цивільної правосуб'єктності.

Критеріями трудової правосуб’єктності роботодавця-фізичної особи є його ознаки та властивості, якими він повинен володіти, щоб виступати повноцінним учасником трудових правовідносин в якості роботодавця [20].