Сучасні багатоповерхові будинки для полегшення й прискорення переміщення людей і вантажів на різні рівні по висоті обладнають засобами вертикального транспорту. Їхня основна перевага - невелика площа,  займана  його  встаткуванням у будинку. Із всіх видів підйомників, застосовуваних у житлових, адміністративних і виробничих будинках, найпоширеніші ліфти. Розрізняють вантажні, пасажирські, лікарняні, пожежні й інші типи ліфтів. Але, незважаючи на їхнє функціональне розходження, принцип роботи й система керування багато в чому схожі.

Далеко не кожна людина замислюється, що ховається за простим алгоритмом натискання кнопки й прибуттям на потрібний поверх.

Ліфт являє собою піднімальне встаткування, що обслуговує два або більше поверхи, що включає кабіну для транспортування пасажирів або вантажів, що рухається  між твердими напрямними. На відміну від інших транспортних засобів масового перевезення людей і вантажів (автобуси, тролейбуси, метро й т.д.), керування якими здійснюється спеціально підготовленим персоналом,  ліфтом управляє сам пасажир або персонал, якому не потрібна висока кваліфікація. Тому керування ліфтом повинне бути простим, надійним і зручним.

Перші зразки керування ліфтів були досить примітивні: ліфт не реагував на інші виклику, якщо в кабіні перебуває пасажир, якого він доставляє на поверх. Такі ліфти ще не рідкість і їх часто можна зустріти й відчути на собі всю простоту даного механізму. Ще одним недоліком такої структури є залежність приїзду ліфта на поверх від часу натискання кнопки виклику.

Наступне покоління були більше досконалі. Вони підбирали пасажирів і вантажів попутного напрямку (найчастіше вниз). Це дозволило помітно зменшити витрати на електроенергію й помітно зросла продуктивність. На сьогоднішній день ця ідея збереглася, але додалася ще одна кнопка на поверсі тобто є вибір «куди їхати: нагору або вниз». Залежно від натиснутої кнопки програма ліфта значно змінюється й гарантує якнайшвидше обслуговування.