1.4. Методи нарахування амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів

Такий об`єкт обліку, як малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА), з`явився в українському бухгалтерському обліку одночасно із введенням у дію Плану рахунків та Інструкції №291 (з 01.01.2000р.). У цих нормативних документах вперше було зазначено:

-  субрахунок для обліку НМА;

-  критерії для віднесення об`єктів до МНМА.

На субрахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» відображається вартість предметів, строк корисного використання яких більше одного року, зокрема спеціальні інструменти і спеціальні пристосування, вартість яких погашається нарахуванням зносу за встановленою підприємством ставкою (нормою) з урахуванням очікуваного способу використання таких об`єктів, та інші предмети, які за вартісними ознаками підприємством зараховано до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

Після набрання чинності 01.07.2000р. П(С)БО 7 «Основні засоби» інформації про МНМА побільшало, але чітких правил розмежування власне основних засобів та МНМА не було. Згідно із Законом про бухгалтерський облік, облікову політику кожне підприємство визначає самостійно. Про самостійність встановлення вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів, сказано і в п.5.2 П(С)БО 7 «Основні засоби». Не встановлені відповідними органами облікові критерії вартості об`єктів для включення до складу МНМА підприємство має визначати у своєму внутрішньому документі–наказі про облікову політику. У ньому підприємство і повинно вказувати критерії для визначення строку корисного використання тих чи інших предметів, оскільки один і той самий предмет для різних підприємств може бути різним об`єктом обліку[57,стор.87].