В цьому нормативному документі є також положення про цінні папери.

Усі операції запозичення є об’єктом регулювання спеціального законодавства. Ключовим нормативним документом є Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12.07.2001 року № 2664-ІІІ, де встановлено перелік фінансових послуг, а також  право на їх здійснення. Сфера дії цього Закону - регулювання операцій, названих Законом фінансовими послугами не лише за формою, але й за змістом. Він закріплює право на надання фінансових послуг за фінансовими установами, але водночас не забороняє надання окремих видів фінансових послуг юридичними особами, які за своїм статусом не є фінансовими установами.

Закон України від 07.12.2000 р. №2121-ІІІ “Про банки і банківську діяльність” визначає структуру банківської системи, а також основи створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків. Зокрема ст. 49 встановлює перелік банківських операцій та вимоги щодо їх здійснення; ст. 49 присвячено кредитним операціям банків, принципам та умовам їх здійснення.

В Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1993 р. № 283/97- ВР дана інтерпретація грошової позики яка класифікується як фінансовий кредит. У податковому обліку встановлений принцип платності за наданий товарний кредит. ”Податковий” товарний кредит передбачає лише наявність відстрочення платежу, а поняття комерційного кредиту охоплює і відносини попередньої оплати.

В Законі про прибуток є спеціальний пункт, який регламентує валові витрати за процентними платежами - п.5.5. Він передбачає обмеження, пов’язані з віднесенням певних сум процентів за кредит на валові витрати.

Цей Закон не обійшов також увагою визначення цінного паперу. Пункт 1.4 ст.1 трактує, що цінний папір – це документ, що засвідчує право володіння або відносин позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.