Зобов’язання - це заборгованість підприємства іншим підприємствам, організаціям та особам, що виникає внаслідок здійснення фірмою різних угод. Заборгованість передбачає сплату в майбутньому грішми, товарами або іншими послугами.

Кредиторська заборгованість - це залучені засоби, що формують частину активів. Заборгованість поділяють на:

- короткострокову (поточні пасиви);

- довгострокову.

Короткострокові зобов’язання (або кредиторська заборгованість) складаються з боргів, які мають бути погашені впродовж року або одного господарського циклу незалежно від його тривалості.

Менеджери, інвестори, кредитори приділяють велику увагу показникам фінансового стану, пов’язаним з поточними пасивами, а саме:

- показнику поточної платоспроможності;

- чистому (робочому) капіталу.

Загальним правилом є те, що зобов’язання реєструють в обліку тільки тоді, коли за ним виникає заборгованість. Зобов’язання, які підлягають виконанню, але будуть виконанні в майбутньому, не є заборгованістю й не відображаються в обліку (наприклад, зобов’я­зання фірми виплачувати певному працівникові 30 тис. дол. на рік).

Кредиторську заборгованість (зобов’я­зання) оцінюють сумою грошей, необхідних для сплати боргу, або вартістю товарів і послуг, які слід надати для погашення боргу.

Для більшості зобов’язань сума боргу відома, крім тих випадків, коли вона має бути розрахована (наприклад, зобов’язання з гарантійного обслуговування запчастинами).

Залежно від порядку визначення сум заборгованості всі зобов’язання поділяють на:

- фактичні;

- оцінні, або умовні.