Проблема — це суб'єктивна форма вираження необхідності розвитку знання, яка відображає суперечність між знанням і дійсністю або протиріччя в самому пізнанні; вона є одночасно засобом і методом пошуку нових знань.

Постановка проблеми — це вихід із сфери уже вивченого в сферу того, що ще належить вивчити.

Проблема як знання про незнання відображає негативний момент проблемної ситуації, який свідчить про обмеженість суб'єкта, його пізнавальних та практичних можливостей на певному етапі розвитку. Як пошуковий метод проблема включає в себе нове знання, але воно має характер припущення і поряд з істинними положеннями містить також і заблудження.

Проблема — це етап зародження нових знань, що має активний пошуковий характер, і в якому істинне переплітається з неістинним, об'єктивний зміст не відділений від суб'єктивного. Це також початковий етап становлення наукової теорії.

В такому разі проблема є джерелом розвитку теорії, пошуком шляхів її використання для вирішення практичних завдань, а також визначення меж її застосування і, тим самим, виявлення її обмеженості. Розвиток пізнання можна уявити як перехід від постановки одних проблем до Їхнього вирішення, а потім до постановки нових проблем та подальшого вирішення їх.

Проблема, таким чином, і форма думки, і форма організації дослідження чого б те не було, носить стимулюючий науковий характер.

Проблема - це питання, відповідь на яке не завжди отримується в накопиченому знанні й вимагає додаткових теоретико-практичних, тобто фізичних або інтелектуальних, або одночасно, зусиль чи досліджень.

Вона завжди пов'язана з деякими практичними або теоретичними труднощами, що вимагають фізичних, інтелектуальних зусиль, подолання невизначеності, результатом якої й виступає рішення проблеми. Можна говорити про проблему для себе, для окремої людини (групи людей), і можна виділяти проблеми для людства, для суспільства в цілому.