Почасова розцінка визначає розмір оплати праці за одиницю відпрацьованого часу – годину, день, місяць.

Відрядна розцінка – це розмір оплати праці за виготовлення одиниці продукції (виробу чи його частини) або за виконання певної операції.

Розцінка визначається шляхом ділення тарифної ставки (окладу), яка відповідає виконуваним роботам, на норму виробітку (норму часу). Почасова розцінка визначається за формулою:

Р = Т : Нч, а відрядна – Р = Т : Нв.

У наведених формулах Р – це розцінка (почасова, відрядна); Т – тарифна ставка (годинна, денна), оклад працівника на виконуваній роботі або фонд оплати праці; Нч – норма часу; Нв – норма виробітку продукції, робіт, послуг (годинна, денна).

Оплата праці на підприємстві гарантується фондом споживання:

ФС = В – ПДВ – А – МЗ – З – П - Ф

де ФС – фонд споживання; В – виручка; ПДВ – податок на додану вартість; А – акцизний збір; МЗ – матеріальні затрати при здійсненні господарської діяльності; З – знос основних засобів і нематеріальних активів; П– податки з господарської діяльності суб’єкта підприємництва; Ф – спеціальні цільові фонди суб’єкта господарювання.

Створений фонд споживання складається з фонду оплати праці та обов’язкових платежів, пов’язаних з оплатою праці:

ФС = ФОП + ОПП

де ФОП – фонд оплати праці; ОПП – обов’язкові платежі підприємства на соціальні заходи.

Фонд оплати праці розподіляється між працівниками підприємства у відповідності до розцінок за виготовлену продукцію, виконані роботи, надані послуги, відпрацьований час, згідно посадових окладів, умов контрактів і безтарифної системи оплати праці.

Організація оплати праці на підприємстві здійснюється на підставі використання її окремих елементів (рис. 1.1).

Оплата праці за розцінками проводиться на основі тарифної системи.