Лісовирощування характеризується великою тривалістю виробничого циклу. Вирощування стиглих березових, грабових, осикових насаджень триває 40-50 років, соснових ялинових і ялицевих 70-90 років, дубових і букових 100-120 років. Це породжує ряд економічних проблем:
- планування собівартості продукції;
- фінансування витрат на лісовирощування;
- матеріальне стимулювання ефективного лісокористування;
- еколого-економічна оцінка лісових ресурсів;
- питання ціноутворення та інше.
Процес лісовирощування відбувається головним чином під впливом природних факторів (родючість ґрунтів, клімат та інше). Їх вплив на лісовирощування значно більший ніж в сільському господарстві і тому їх необхідно особливо поглиблено вивчати. Допущені помилки на початку виробничого циклу мають довгострокові негативні економічні і екологічні наслідки. Тому їх необхідно виявляти та усувати в перші роки лісовирощування.
Процес виробництва в лісовому господарстві вимагає накопичення значних запасів деревини. Деревні запаси не можна оновити за короткий строк. Втрати деревного запасу безповоротні в зв’язку з цим функція охорони та захисту лісів у лісогосподарському виробництві є надзвичайно важливою.
Лісогосподарське виробництво слабо механізоване, розосереджене на великій території знаходиться просто неба і під впливом природних факторів (дощу та снігу). Ці особливості лісогосподарського виробництва створюють труднощі в організації виробництва та праці стримують формування кваліфікованих кадрів.
Ресурсозбереження є прогресивним напрямом використання природно-ресурсного потенціалу лісового господарства, що забезпечує економію природних ресурсів та зростання виробництва продукції при тій самій кількості використаної сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів.