Комплексні підходи щодо оцінки стану підприємства: двофакторна модель z-розрахунок Альтмана, підхід У.Бівера. Роль персоналу як стабілізатора діяльності та санатора підприємства
13

- результат неспроможної кадрової політики підприємства, тобто дисбаланс процесів відновлення і збереження чисельного і якісного складу кадрів у його розвитку відповідно до потреб самої організації, вимогами діючого законодавства, станом ринку праці;

- невідповідність існуючих нормативно-ціннісних систем організаційної культури новим умовам, що склалися на підприємстві;

- вид локальної кризи, яка формується на основі розвитку однієї або декілька кризових ситуацій і проявляється в зміні норми прийняття і реалізації управлінських рішень, моделі побудови ОСУ та принципів організаційної поведінки, що визначають спосіб функціонування організації та шляхи її трансформації, що створює умови для розвитку ланцюга кризових явищ на підприємстві в цілому.

Далі необхідно з’ясувати основні симптоми кризи управління персоналом на підприємстві. Такими симптомами можуть бути: 

- збільшення  кількості конфліктів;

- скорочення кількості робочих годин (змін) та наявність надлишкового персоналу;

- високий рівень плинності  кадрів;

- збільшення кількості неявок на роботу;

- зниження продуктивності праці;

- ігнорування вказівок керівництва;

- погіршення дисципліни; страйки тощо.

Перелік причин локальної кризи персоналу не обмежується нижченаведеними, але основними з них можуть бути:    недоліки в управлінні персоналом; недостатня мотивація; недостатній  рівень навчання; погані умови праці; конфлікти між цілями та інтересами окремих груп; застарілість організаційних структур та стилю управління; незабезпеченість ресурсами;  незадовільне забезпечення людей інформацією; недоліки в контролі; порушення етики; відсутність або неправильна оцінка результатів діяльності; невідповідність типу організаційної культури та поведінки новим умовам функціонування організації.