с. 29].

Антиглобалізм - це не якесь угруповування анархістів, а це перш за все рух, який є відповіддю на незадоволення досить великої частини західного суспільства нинішньою інтеграцією. Країни Західної Європи вступають в НАТО і Євросоюз, «Макдональдс» здається в провінційному українському місті ознакою цивілізованості, а переговори з МВФ - порятунок для нереформованих економік. Але, водночас, в пресі західних країн можна знайти інформацію про те, що транснаціональні корпорації часто не зважають на інтереси своїх робітників так, використовують свою вагу в економіці для ігнорування не лише вимог профсоюзів, але навіть елементарних прав споживачів, про діяльність МВФ, кредити якого лише підтримують на плаву кримінальні еліти і дозволяють їм і надалі відкладати реформи в своїх країнах. І ці статті пишуть не антиглобалісти, але вони явно вказують на недоліки глобалізму, яких намагається позбутися антиглобалізм [6, с. 20].

Взагалі, ми маємо розуміти, що антиглобалізм пов'язаний з проблемами, що виникають в ході глобалізації. Тобто головною перевагою антиглобалізму є те, що його представники намагаються вирішити ті проблеми, які викликає глобалізм.

Таким чином, переваги антиглобалізму знаходимо як у внутрішній структурі антиглобалістського руху так і в самій діяльності та спрямуванні.

Для антиглобалістського руху можна виділити наступні варіанти перспектив у майбутньому:

- знаходитиметься в опозиції, являючи собою альтернативу, але не висуваючи ніяких конкретних альтернатив;

- стане підсистемою громадянського суспільства, і «наглядатиме» за всіма наслідками глобалізації, і просуватиме суспільство до «іншого світу»;

- відбудеться розпад антиглобалістського руху на окремі течії за основними напрямками їх діяльності.