-       зниження матеріаломісткості продукції: впровадження нових, більш економних видів конструкцій, застосування ресурсозберігаючої техніки та технології, використання прогресивних видів матеріалів, усунення витрат при переробці, зберіганні і транспортуванні матеріалів, посилення контролю за зберіганням матеріалів, ліквідації браку і втрат матеріалів, вторинного використання матеріальних ресурсів (утилізація відходів, їх регенерація, відновлення, збір, заготівля використання відходів, тощо). Зниження матеріальних витрат за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів визначається як добуток різниці норм витрачання матеріалів на одиницю продукції відповідно до і після впровадження заходів та планових обсягу виробництва продукції і цін на матеріальні ресурси.

-       Підвищення продуктивності праці, зниження витрат на оплату праці за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів, що визначається як добуток різниці трудомісткості виробів до і після впровадження та планових середньогодинної тарифної ставки та обсягу виробництва продукції. Крім того, сума економії збільшується на відсоток додаткової заробітної плати та відсоток відрахувань від фонду оплати праці, які включаються до собівартості продукції.

-       Більш ефективного використання виробничого устаткування, зниження витрат на утримання основних засобів за рахунок реалізації і ліквідації непотрібних основних засобів і таких, що не використовуються. Визначається як добуток вартості, що амортизується та норми амортизації.

Основними шляхами зниження рівня собівартості продукції є скорочення тих витрат, які мають найбільшу частку в її структурі. Зменшення цих витрат може відбуватися під впливом низки таких факторів:

- підвищення технічного рівня виробництва;

- вдосконалення організації виробництва і праці;

- зміни структури та обсягу виробництва;

- галузевих та інших чинників.

Підвищення технічного рівня виробництва може спричинити економію витрат внаслідок дії таких двох факторів: