Розміщення ресурсів вугілля в Україні
27

Кілька років вони існували нелегально, а з 2005 р. почали перетворюватись на приватні підприємства з видобутку вугілля (іншими словами – шахти недержавної форми власності). На сьогодні Держпромнагляд у Донецькій області видав понад 100 дозволів, які легалізують видобуток вугілля на недержавних підприємствах. Фактично органи державної влади підтримали й легалізували незаконне користування надрами, чим порушили Конституцію і Закон України „Про надра”. Поряд з цим в Україні діє Закон „Про державну підтримку вугільної галузі”, в якому не передбачено, що держава має право витрачати галузеві гроші на підтримку приватних підприємств.

Можна виділити декілька з багатьох вагомих причин, які підтверджують той факт, що копанки не повинні існувати. По-перше, вони несуть велику екологічну небезпеку, по-друге – це енергетичне вугілля молодого метаморфозу (тобто має низьку теплотвірну здатність), тому його неможливо використовувати в тепловій енергетиці (воно навіть у побутових умовах не горить). Особливо бентежить те, що це вугілля йде на нерентабельну шахту, й продається вже як видобуте на державному підприємстві.

На цих підприємствах дуже високий рівень травматизму, оскільки зовсім не виконуються норми охорони праці. У 2006 р. на вугільних підприємствах загинуло 170 шахтарів, з яких 70 – на „копанках”. Крім того, потрібно враховувати той факт, що усі разом ці шахти видобувають 1,3 млн. т вугілля на рік. Тобто, в середньому одна людина віддала своє життя за видобуток 20 тисяч тон вугілля. У 2010 р. після перевірки територіальним управлінням Держпромнагляду стану техніки безпеки на малих шахтах було виявлено понад 2500 порушень нормативних документів з охорони праці. Працівники цих шахт соціально незахищені і незастраховані. Цікаво те, що загальна сума штрафів склала 7 тис. грн. Якщо розділити цю суму на всі „копанки”, то витрати на виплату штрафів будуть у кілька разів меншими, ніж ті витрати, які міг би понести власник „копанки”, якби вклав гроші в ліквідацію ручної праці, в обладнання забоїв сучасною технікою і заміну зношеного гірничошахтного обладнання [24,c.315].