З точки зору дослідження іноземних інвестицій у постсоціалістичні країни з перехідною економікою, еклектична теорія, яка враховує як внесок самої фірми, так і національні чинники, і, відповідно, має справу з такими національними чинниками як географічне та макроекономічне оточення, політична стабільність, податкові стимули та урядове регулювання, є найбільш привабливою і раціональною. На використання саме даної теорії при аналізі інвестиційної поведінки іноземних фірм наголошують українські дослідники Ю. М. Пахомов, Д. Г. Лук'яненко і Б. В. Губський.

Стосовно країн, які займають значні території і, відповідно, володіють різноманітними природно-економічними умовами, теорію еклектичної парадигми слід застосовувати з орієнтацією на окремі регіони. Це актуально, зокрема, для України, де такі показники, як рівень промислового розвитку, рівень виробництва валового суспільного продукту і національного доходу, рівень використання національного доходу на душу населення, грошові доходи населення, обсяги зовнішньоторговельних операцій суттєво коливаються по регіонах. Істотно диференційованими по регіонах є також рівень приватизації, концентрація комерційних банків, частка недержавного сектора, питома вага великих і середніх підприємств у загальній сукупності підприємств, демографічні та соціальні показники, рівень розвитку інвестиційної інфраструктури тощо. Наслідком такої диференціації стало те, що найбільші обсяги іноземних інвестицій надійшли лише в окремі регіони: м. Київ, Республіку Крим, Київську, Дніпропетровську, Черкаську, Одеську, Донецьку та Львівську області.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зробити висновок, що для України, як країни, що переживає системну трансформацію, стратегічною метою зовнішньоекономічної політики повинно стати максимальне використання позитивних ефектів від залучення прямого іноземного капіталу.