Вже сьогодні спостерігається нехтування українськими інтересами, особливо в торгово-економічній сфері, виключення України з найважливіших загальноєвропейських процесів і намагання в перспективі перетворити її на аграрно-сировинну периферію. Можна очікувати ускладнення процесу євроінтеграції внаслідок розширення ЄС через необхідність погодження питань вступу, а також обмеження культурних контактів тощо.

Серед гіпотетичних ускладнень в разі інтеграції України до ЄС слід враховувати і фінансовий тягар внесків, зростання конкуренції з боку розвинутих фірм європейських країн, згортання низки галузей вітчизняного виробництва, ліквідація неконкурентоспроможних підприємств, соціальні наслідки тощо.

Наведені вище дані торговельного балансу України з країнами ЄС можуть також свідчити про загрозливу тенденцію входження України у світовий поділ праці як сировинного та ресурсного додатку.

Триватиме поступова переорієнтація на забезпечення українського ринку збуту другосортною продукцією іноземного походження, постачання за кордон за значно заниженою вартістю трудових ресурсів, водночас розміщення на своїй території екологічно забруднених і небезпечних виробництв. З огляду на занепад вітчизняної наукової галузі, імпорт наукоємної продукції в Україну значно перевищуватиме експорт, що може призвести до перетворення Української держави на науково-технічну периферію промислово розвинутих країн.

Отже, в сучасній ситуації Україні необхідно диверсифікувати зовнішні зв’язки, використати увесь комплекс двостороннього і багатостороннього співробітництва, виходячи, насамперед із завдань внутрішнього розвитку.

Продовольча проблема належить до категорії глобальних. Для розв`язання продовольчої проблеми недостатньо зусиль окремої держави, а потрібно добре налагоджене співробітництво всіх країн, незалежно від їх суспільного ладу.

Актуальною продовольча проблема є і для країн з перехідною економікою, в тому числі України. Можливості розв`язання продовольчої проблеми безпосередньо