Характерною особливістю амортизаційних систем розвинених країн на етапі інноваційного розвитку стає використання амортизаційних механізмів в якості регулятора інвестиційної активності та інструмента державного індикативного управління на основі застосування гнучких механізмів ринкової оцінки та переоцінки основних фондів, методів прискореної амортизації, розмежування бухгалтерського та податкового обліку, тощо. Розвиток амортизаційної політики в заданих напрямках є основою для розширеного відтворення, адекватного специфіки відтворювального потенціалу країни.

Дослідження практики нарахування амортизації в зарубіжних країнах засвідчує їхній досить широкий діапазон, в якому за ознакою способу нарахування амортизації можна виділити три групи – лінійні методи, нелінійні та комбіновані [82,c.153].

Порівняльний аналіз систем нарахування амортизації в розрізі податкового обліку у США, Росії та України приводить до висновку, що у нас діє негнучка система нарахування амортизації.

Державна амортизаційна політика є важливим інструментом активізації інвестиційної діяльності підприємств в умовах ринкової економіки. Розробка обоснованої амортизаційної політики дозволяє стимулювати зростання інвестицій, оновлення продукції та виробничого апарату. Так, у США удосконалення амортизаційної політики у 3 коріних змінах норм та правил амортизації основного капіталу за останні 30 років (у 1971, 1981 та 1986 рр.). Ці удосконалення характеризувалися скороченням тривалості амортизаційних періодів та ростом масштабів прискореної амортизації. У результаті цих заходів промислові підприємства отримали можливість за рахунок амортизаційних відрахувань фінансувати майже 70% інвестицій, прискорилося поновлення виробництва.

На амортизацію як джерело відтворення існують протилежні точки зору. Одні вчені стверджують, що реноваційні відрахування не можуть фінансувати процес розширеного відтворення, призначення цих коштів – забезпечення лише простого відтворення