РОЗДІЛ 2. УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ КРАЇНИ

2.1.  Нормативно-правове регулювання обслуговування і погашення державного боргу

Згідно з статтею 92 Конституції України, виключно законами України встановлюється порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу. Проте спеціального закону до цього часу не прийнято і такий порядок чинним законодавством не встановлений. До того ж, чинним законодавством не дається визначення таких категорій як витрати з обслуговування, погашення та управління державним боргом. [1]

Окремі питання стосовно загального порядку обслуговування і погашення державного боргу, а також визначення джерел цих витрат регулюються Бюджетним кодексом України. Зокрема, статтями 2 (п. 14), 11, 14 (ч. 2), 15 (ч. 4, 5), 17 (ч. 3). Джерелами погашення державного боргу Бюджетним кодексом України визначені запозичення для фінансування бюджету та профіцит бюджету, в разі його затвердження. [2]

У той же час, Законом України "Про Державний внутрішній борг України" (ст. 8) встановлено, що для фінансування витрат з розміщення, рефінансування, виплату доходу та погашення боргових зобов'язань Уряду України у складі державного бюджету створюється фонд обслуговування державного внутрішнього боргу України. До цього фонду передбачалося зараховувати кошти у розмірі 50%, одержані від приватизації майна державних підприємств. Проте в жодному Державному бюджеті України такий фонд не створювався. [3]