Стратегічним завданням управління державним боргом є мінімізація вартості його обслуговування. При нарощуванні розмірів державного внутрішнього боргу всі зусилля слід спрямовувати на зменшення реальної вартості його обслуговування та на врахування динаміки заборгованості з темпами економічного росту.

Загрозу економіці становить не стільки сам по собі державний борг як його абсолютний показник, особливо якщо він не значно відхиляється за своїми параметрами від узагальнюючих макроекономічних показників, стільки зростання суми витрат на його обслуговування. [10]

Враховуючи, що з 1991 по 2006 рік державний бюджет України затверджувався  з дефіцитом, то відповідно з 1991 року відбувається зростання державного боргу.

Статистика державного боргу в Україні свідчить про кілька етапів у його формуванні. Перший етап - період з 1991 по першу половину 1994 років - характеризувався залученням виключно прямих кредитів Національного банку та утворенням зовнішнього боргу шляхом надання урядових гарантій по іноземних кредитах. На початок 1994 року державний борг склав 4,8 млрд. дол. США, з яких 25 % становив внутрішній державний борг.

До другого етапу можна віднести період з другої половини 1994 року по нинішній час. В цей період поряд з наданням урядових гарантій за кредити державний борг формувався також за рахунок отримання зовнішніх позик від міжнародних фінансових організацій. На цьому етапі була врегульована заборгованість України за енергоносії, розпочався випуск облігацій внутрішньої державної позики та поступове заміщення ресурсами, що отримані від цих облігацій прямих кредитів Національного банку України. [25]