Значної популярності набули погляди І. Ансоффа на стратегію як на визначення можливостей підприємства і напрямів його зростання, що передбачає:

- визначення можливостей ринку виробу і його перспектив щодо диверсифікації;

- розроблення і деталізацію вектора зростання (напряму, в якому ймовірна зміна можливостей);

- з'ясування унікальних можливостей ринків виробів і векторів зростання (з'ясування конкурентних переваг);

- досягнення синергічного ефекту внаслідок поєднання компетенцій фірми [16,c.99].

У 1980 р. вийшла друком книга М.Е. Портера «Конкурентна стратегія», яка започаткувала сучасний етап дослідження стратегії підприємства. Особливістю цього етапу є погляд на стратегію підприємства тільки в конкурентному середовищі, коли будь-який досягнутий підприємством результат є наслідком вдалого вибору стратегії для забезпечення конкурентної переваги, успішного позиціювання у ринковому середовищі. Учені і практики побачили немало раціональних міркувань в обґрунтованій у цей період загальній схемі розвитку (життєвого циклу) підприємства, яка охоплює такі основні етапи його створення, становлення і зростання:

- початок вертикального інтегрування підприємства для ефективного проникнення на суміжні ринки;

- намагання розширити свою частку на ринку з метою досягнення рентабельності своєї діяльності;