Вступ

Письмо є одним із засобів спілкування та фіксування думок людини за допомогою спеціально створених знаків. Протягом тривалого часу навичка письма стає автоматичною, тож при створенні письмового документа увага людини, зазвичай, не зосереджується на графічних знаках, а лише на змісті тексту,  що і є основою індивідуальної та постійної навичок письма.

Писемна мова є відображенням інтелектуальних навичок людини, а почерк—відображенням її  рухових властивостей. Навички писемної мови і почерку характеризуються ідентифікаційними ознаками, які застосовують для ототожнення особи, яка писала текст, і встановлення особистих властивостей людини.

Документи з рукописними текстами часто виступають речовими доказами під час розкриття й розслідування злочинів та розгляду кримінальних проваджень в суді, при дослідженні яких зазвичай необхідно встановити особу, яка їх виконала за ознаками почерку й писемного мовлення. Зазвичай, така потреба у подібних дослідженнях виникає у разі потреби ідентифікації конкретної особи, проведенні розшуку чи зменшення кількості осіб, серед яких доцільно шукати винну особу чи особу, яка є автором або виконавцем рукописного документа.

Завдання, які виникають при дослідженні письмового документа в кримінальному процесі вирішуюються  за допомогою почеркознавчої експертизи. Основним завданням такої експертизи є встановлення як ідентифікаційних, так і не ідентифікаційних завдань.