Таким чином, шахрайство визначається законом як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Серед елементів криміналістичної характеристики шахрайства важливе місце займають предмет злочинного посягання, спосіб вчинення шахрайства, особа винного, особа потерпілого від шахрайства, час, місце та обстановка вчинення шахрайства, сліди злочину, способи приховання вчиненого.

Кримінальні справи про шахрайство, вчинені відносно фізичних осіб зазвичай порушуються за заявами самих потерпілих, а також в результаті виявлення фактів шахрайства безпосередньо працівниками органів внутрішніх справ

Типовими версіями початкового етапу розслідування шахрайства є:

а) шахрайство мало місце за таких обставин, що викладені в первинних матеріалах;

б) шахрайства не було, заявник сумлінно помиляється (відбулася законна цивільно-правова угода - позика, обмін, купівля-продаж);

в) шахрайства не було, заявник повідомляє неправдиву інформацію, інсценуючи шахрайство (розтрата, розкрадання);

г) мало місце не шахрайство, а інший злочин (вимагання, грабіж тощо).

На початковому етапі розслідування шахрайства підлягають встановленню: предмет шахрайства (що було присвоєно), відносно кого скоєно шахрайство; особа потерпілого; місце, час, умови, спосіб його вчинення, хто був очевидцем злочину, обставини, що сприяли вчиненню шахрайства; дані про особу злочинця, наявність у нього злочинного наміру.