односторонній характер та необхідність згоди обдарованої особи на прийняття ділянки, що дарується. Підписуючи договір, обдарована особа цим висловлює свою добровільну згоду на прийняття подарунку, а тим самим особа з виникненням права власності на ділянку, набуває і ряд обов'язків, пов'язаних з володінням та користуванням нею, в тому числі і обов'язок використовувати одержану земельну ділянку за її цільовим призначенням [3, с. 7].

У Земельному кодексі України не встановлено вичерпного переліку цивільно-правових договорів, за якими може набуватися право власності на земельну ділянку. Враховуючи існування у цивільному праві принципу свободи договорів, можна дійти висновку про можливість існування й інших договорів, які не згадані у ЗК та ЦК щодо земельних ділянок.

Таким чином, провівши аналіз набуття прав власності на землю шляхом укладення цивільно-правових договорів, можна дійти до висновку, що розвиток ринкових відносин у земельній галузі пов'язаний із запровадженням приватної власності на землю в цілому і з утвердженням різних форм земельної власності, забезпеченням рівного доступу на земельний ринок усім заінтересованим суб'єктам, можливості реально здійснювати правочини з землею. В умовах ринку відбувається постійних рух земельної власності. Одні власники збільшують свої наділи, інші реалізують право на одержання доходу від їх продажу. Відбувається перерозподіл на користь ефективного господарювання суб'єктів. І така зміна власників здійснюється через систему ринкового механізму різноманітних цивільно-правових угод.

Законодавство встановлює спеціальні правила земельно-правових договорів можна віднести такі: обмеження за колом суб'єктів, які можуть укладати конкретні договори; укладення договорів за особливими, передбаченими законодавством формою та змістом (ст. 132 ЗК), недотримання яких тягне за собою визнання договору недійсним; здійснення договору під контролем держави. Це дістає вияв, наприклад, у нотаріальному