роцi, в якому вони були заробленi, не зважаючи на те, чи були вони переказанi материнськiй компанiї чи нi.

Що стосується дочiрнiх пiдприємств, то податки на їх доходи можуть вiдстрочуватися до того року, у якому вони будуть переказнi у Сполученi Штати у якостi дивiдендiв чи роялтi. Це дає можливiсть транснацiональнiй корпорацiї користуватися даними податковими перевагами до тих пiр, поки її зарубiжнi доходи будуть реiнвестуватися у розширення операцiй [25].

З метою уникнення подвiйного оподаткування тих доходiв, що мають iноземне походження, у США надається кредит на сплаченi фактично iноземнi податки на цi доходи. Якщо на 1 долар США, який зароблений за кордоном i переведений у Сполученi Штати, зарубiжний податок виявляється меншим за ставку податку на корпорацiї у Сполучених Штатах, який складає 35%, то даний долар буде ще додатково оподаткований до суми, рiвнiй 35 центам. У разi, якщо ставка зарубiжного податку рiвна або ж перевищує 35%, Сполученi Штати не будуть стягувати додатковий податок, тобто, це фактично означає використання даних надлишково сплачених коштiв на податок як залiку у рахунок накладених на iншi доходи iноземного походження американських податкiв.

З 1 сiчня 2008 року у США були впровадженi новi правила стосовно податкiв на переведення розподiлених дивiдендiв. Вони застосовуються до юридичних та фiзичних осiб у всiх тих країнах свiту, якi отримують дохiд вiд iнвестицiй у цiннi папери Сполучених Штатiв [7].

Метою даних правил є гарантування того, що всi особи, якi мають доходи вiд цiнних паперiв США, будуть сплачувати справедливу (правильну) ставку податку. Зокрема, особлива увага тут придiляється саме офшорним iнвестицiйним центрам, компанiям i трастам.

Основним принципом даних нових правил є те, що усi отримувачi дивiдендiв, роялтi, процентiв чи доходiв внаслiдок продажу цiнних паперiв мають розкрити про себе повну iнформацiю, а також заповнити спецiальнi, так