його звільнено з роботи за прогул без поважних причин за ст.. 40 п.4 КЗпП України.

Вважає своє звільнення з роботи незаконним, оскільки відповідач порушував законодавство про працю та умови колективного договору, а тому 8 червня 2010 року звернувся в прокуратура району. За наслідками перевірки відносно посадових осіб порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.175 КК України. В той же день він подав заяву про звільнення з роботи у зв"язку з невиконанням відповідачем умов колективного договору та чинного законодавства, але у прийнятті заяви йому було відмовлено. Звернення до прокуратури вимагало відлучення з роботи.

У зв"язку з незаконним звільненням з роботи йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у тому, що відповідач не видав йому трудову книжку, не провів з ним розрахунок, а тому він не мав можливості працевлаштуватися і був позбавлений засобів на утримання своєї сім"ї, чим порушено сталий плин його життя, а запис у трудовій книжці принижує його ділові якості. Моральну шкоду оцінює в 10000 грн.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав та дав пояснення по суті вимог, зазначив, що з 1 лютого 2001 року і по день звільнення працював в механічному цеху товариства на посаді токаря. Робочий час з 07.30 до 16.30 год.

У зв'язку з систематичним порушенням відповідачем умов трудового договору, а саме порушення строків виплати заробітної плати, позивач та інші працівники цеху 07 червня 2010 року звернулись до керівника підприємства з заявами про звільнення з роботи за ч.3 ст. 38 КЗпП України. Однак заяви безпідставно не були прийняті та належним чином зареєстровані. Керівник товариства повідомив , що підпише лише заяви про звільнення з роботи за власним бажанням.

Тому 08 червня 2010 року він та інші працівники товариства близько 08 години прийшли до приміщення прокуратури з метою оскарження дій керівника підприємства щодо невиплати заробітної плати та відмови у реєстрації заяв про звільнення з роботи. В прокуратурі були відібрані