1.ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
«Планування основних показників, що характеризують ефективність використання живої праці на підприємстві»
Праця є основна і неодмінна умова життєдіяльності людей. Впливаючи на навколишнє природне середовище, змінюючи і пристосовуючи його до своїх потреб, люди не тільки забезпечують своє існування, але і створюють умови для розвитку і прогресу суспільства.
Суспільні функції праці: задоволення особистих потреб людей;
- створення суспільного багатства;
- прогресивне перетворення суспільства;
- самовираження і самовдосконалення людини (професійно-кваліфікаційний, соціальний і творчий розвиток особистості);
- демократизація інтересів людства з урахуванням природних і суспільних законів розвитку.
Роль праці в розвитку людини і суспільства виявляється в тому, що в процесі праці створюються не тільки матеріальні і духовні цінності, призначені для задоволення потреб людей, але й розвиваються самі робітники, що набувають навичок, розкривають свої здібності, поповнюють і збагачують знання.
Жива праця — свідома, доцільна діяльність людини, витрата розумової і фізичної енергії, спрямована на створення споживчої вартості або корисного ефекту, необхідних для задоволення власних потреб і суспільства в цілому.
При виробництві продукції бере участь різноманітна праця, яку можна поділити на три групи:
- жива праця - затрати робочого часу тієї категорії працівників сільського господарства, яка виробляє продукцію на завершальному етапі;
- минула праця працівників аграрного сектору, затрачена на попередніх етапах виробництва й уречевлена в предметах праці сільськогосподарського призначення. Вона втілена у кормах, весінні, тваринах тощо;