2.2 Розрахунки з використанням чеків та векселів

Розрахунковий чек – це документ, який містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку перевести вказану в чеку грошову суму одержувачеві (чековласникові).

Чек зручний для розрахунків, коли імпортер боїться віддати гроші до того, як одержить товар, а експортер не хоче передати товар до одержання гарантій платежу. Використання чека дозволяє заощаджувати обігові кошти – готівку та прискорити платежі, оскільки сі чеки оплачуються після подання. Безумовний характер платежу за чеком означає незалежність зобов’язань сплатити вказану в чеку суму від умов та дійсності угоди, для виконання якої видано чек. Платником за чеком може бути тільки банк, де чекодавець має грошові кошти на рахунку, якими він може розпоряджуватися. Відкликання чека до закінчення строку щодо його пред’явлення не допускається.

Учасниками при розрахунках чеком є: чекодавець (боржник за зобов’язаннями), платник (банк), чековласник (кредитор за зобов’язаннями). Схема розрахунку чеками наведена на рис. 2.2 і включає наступні кроки:

1. відправлення платіжного доручення на депонування коштів;

2. заява на отримання чекової книжки (строк дії – 1 рік);

3. видача чекової книжки;

4. товар, роботи, послуги;

5. чек;

6. реєстр чеків для оплати;

7. вимога на оплату;

8. перерахування коштів;

9. отримання кошті експортером.