м’ясо – за кольором, але це не істотна ознака. За істотними ознаками (за призначенням) об’єднуємо стіл, стілець, шафу, крісло – це меблі [9].

Узагальнюючи предмети за їх властивостями ми змушені абстрагувати властивості від предметів. Абстрагування – уявне відокремлення істотних властивостей від неістотних та від предмета в цілому, визначення спільної ознаки, що характеризує певний клас предметів. Суть абстрагування як операції мислення полягає в тому, що сприймаючи певний предмет і виокремлюючи в ньому певну частину, розглядається виділена частина чи властивість незалежно від інших складових даного предмета. Ми абстрагуємося від інших ознак інформації, часто оперуємо такими абстрактними поняттями, як «число», «матерія», «сила», «величина», «колір» тощо. Однак при якісній характеристиці об’єктів ми переходимо від абстрактного до конкретного, тобто здійснюємо конкретизацію (п’ять яблук,червона квітка, високий юнак тощо).

Конкретизація – процес протилежний абстракції. У конкретних уявленнях ми не намагаємося виокремити різні ознаки чи властивості предмета, а, навпаки, намагаємось уявити ці предмети у всій їх різноманітності властивостей і ознак та взаємозв’язків.

Розглянемо загальноприйняту класифікацію видів мислення [5]:

       за формою існування: конкретно-дійове, наочно-образне та абстрактне;

       за характером розумової діяльності: теоретичне та практичне;

       за ступенем оригінальності: репродуктивне та продуктивне [5].

Історично спочатку відбулося становлення практичної діяльності і лише пізніше з розвитком людського суспільства – теоретичної розумової діяльності. Однак, незважаючи на високий рівень розвитку суспільства, практичне мислення є підвалиною свідомої діяльності особистості. У людей робітничих професій, праця яких пов’язана з реальними предметами, переважає практичне, конкретно-дійове мислення.