Так, для позначення валют використовується розроблений ISO тризначний код (ISO 4217), позначення країн — код ISO 3166, дати подаються у форматі ISO 2014. Основою Interbank File Transfer — IFI (міжбанківська файлова передача) є міжнародний МККТТ Х.400 стандарт передачі повідомлень для систем з проміжним накопиченням (store-and-forward). Транспортна мережа використовує комунікаційний протокол Х.25 для передачі даних між користувачами і управляючими центрами. На сучасному етапі в стандарті SWIFT використовується 11 категорій, які охоплюють понад 130 типів повідомлень, кожне з яких побудоване таким чином, щоб урахувати вимоги кожної банківської операції

Повідомлення будь-якого типу побудовано за загальним принципом (рис.2.3).

Рисунок 2.3 – Структура повідомлення SWIFT

Воно складається із заголовка (header), тексту повідомлення і «хвостовика» (trailer). Заголовок і «хвостовик» утворюють так званий конверт (envelope), в якому немовби пересилаються повідомлення. Конверт вміщує насамперед інформацію, важливу з точки зору управління системою. У заголовку в жорстко стандартизованому вигляді розміщується інформація про відправника і одержувача повідомлення, послідовний номер повідомлення, його тип і пріоритет. У текст повідомлення інформація заноситься також у суворій послідовності й реалізується при заповненні відповідного поля повідомлення, яке має чітку нумерацію. Поле повідомлення являє собою числовий двозначний код. При цьому поля в повідомленнях поділяються на обов’язкові та необов’язкові. Обов’язкові вміщують ключову інформацію для повідомлень даного типу. Необов’язкові поля необхідні для здійснення складних багатоступеневих операцій або для передачі додаткових інструкцій. У «хвостовику» повідомлення розміщується код аутентифікації, а також інші кодові повідомлення, призначення яких — попередити банк-отримувач про можливість подвійного платежу, затримки в передачі повідомлення, інша допоміжна інформація. В особливу групу виділено системні повідомлення, які здійснюють діалог користувача із системою. Ці повідомлення використовуються для виконання певних системних функцій: вимоги повідомлень, навчальні цілі, відповіді на запити користувачів та інформування останніх про розвиток мережі, її нові можливості.