неврівноважений тип характеризується перевагою збудження над гальмуванням. І, нарешті, сильні врівноважені типи діляться на рухливі й інертні.

Виділені Павловим типи нервової системи не тільки за кількістю, але й за основними характеристиками відповідають чотирьом класичним типам темпераменту: сильний, урівноважений, рухливий тип - сангвінік; сильний, урівноважений, інертний тип - флегматик; сильний, неврівноважений тип з перевагою збудження - холерик; слабкий тип - меланхолік. Найбільш наочно така класифікація зображена у вигляді схеми.

Таким чином, під типом нервової системи Павлов розумів вроджені й відносно слабко піддані змінам під впливом оточення й виховання властивості нервової системи. Ці властивості нервової системи утворюють фізіологічну основу темпераменту, що є психічним проявом загального типу нервової системи.

У цей час у науці накопичено безліч фактів про властивості нервової системи, і в міру їхнього нагромадження дослідники надають все менше значення типам нервової системи, тим більше їхньому магічному числу - «4», що фігурує майже у всіх роботах Павлова про темперамент. Кожна людина має цілком певний тип нервової системи, прояву якого, тобто особливості темпераменту, становлять важливу сторону індивідуальних психологічних відмінностей, що проявляються в діяльності [5. С.562].

Виссновок. Думки щодо темпераментів доволі сильно відрізняються в різних психологів і вочевидь включають у себе досить велику кількість факторів. Були спроби підвести науково-експериментальну базу під теорію темпераментів (І. П. Павлов, Клавдій Гален, Е. Кречмер, Б. М. Теплов,           Б. Г. Ананьєв та ін.), однак отримані дослідниками результати лише частково сумісні між собою.